Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.01.2026 року у справі №175/6183/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа № 175/6183/23

провадження № 51-3412км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041440000569, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі статті 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185, частиною четвертою статті 296 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2025 року ОСОБА_9 засуджено за частиною четвертою статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, частиною четвертою статті 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі частини першої статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 КК до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Зараховано у строк призначеного покарання строк перебування під вартою з 25 серпня по 28 листопада 2023 року.

Строк покарання ухвалено обчислювати з дня затримання на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області - з 8 грудня 2023 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 25 серпня 2023 року приблизно о 13:30 за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, умисно, повторно, в умовах воєнного стану таємно викрав з магазину Дочірнього підприємства «Адідас-Україна» (далі - ДП «Адідас-Україна»), розташованого на першому поверсі Торговельно-розважального центру (далі - ТРЦ «Караван») за адресою: вул. Нижньодніпровська, 17, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, кепку «Bballcap cot» вартістю 819,67 грн та чоловічі штани «LiteflexPts» вартістю 3798 грн, заподіявши своїми діями вказаному підприємству матеріальну шкоду в розмірі 4617 грн.

Крім того, ОСОБА_9 цього ж дня приблизно о 13:31 на виході з приміщення магазину ДП «Адідас-Україна» під час спілкування щодо вчиненої крадіжки зі старшим продавцем-консультантом ОСОБА_10 , перебуваючи у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, дістав газовий балончик «Терен 4» і розприскав з нього в обличчя ОСОБА_10 речовину, яка викликала подразнення очей та органів носоглотки в потерпілого.

Внаслідок вчинених ОСОБА_9 хуліганських дій потерпілому ОСОБА_10 спричинено легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.

Крім того, ці умисні дії ОСОБА_9 порушили нормальну роботу магазину ДП «Адідас- Україна» та ТРЦ «Караван», оскільки речовина дратівливої дії потрапила в повітря закритого приміщення і завдала шкоди присутнім особам, зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , не спричинивши їм тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_9 покинув приміщення ТРЦ «Караван» та був затриманий працівниками охорони ТРЦ.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишив без задоволення, а вирок районного суду - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Аргументуючи свою позицію, зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 370 374 404 405 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), унаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення.

Прокурор зауважує, що цей суд в оскаржуваній ухвалі вказав, що ніхто з учасників судового розгляду не оскаржує висновків суду про доведеність вини ОСОБА_9 , фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації його дій за частиною четвертою статті 296 КК, проте обвинувачений у судовому засіданні висловив свою незгоду з позовом потерпілого ОСОБА_10 і тим, що внаслідок його хуліганських дій було припинено роботу магазину та грубо й умисно порушено громадський порядок.

Однак апеляційний суд ці доводи ОСОБА_9 не врахував і відповіді на них у своєму рішенні не дав.

Крім того, суд апеляційної інстанції істотно порушив права ОСОБА_9 , передбачені статтями 20, 21, частиною третьою статті 403 КПК, оскільки не вжив заходів для направлення до місцевого суду або установи, де перебував обвинувачений, запитів про витребування доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_9 з додатками, внаслідок чого викладені в ньому аргументи залишися без відповіді.

Зокрема, прокурор зазначає, що, незважаючи на заяву ОСОБА_9 у судовому засіданні стосовно того, що після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження він подав доповнення до апеляційної скарги з додатками, про що має відмітку на своєму примірнику, і ці доповнення не з його вини направлено до суду першої інстанції, головуючий суддя запропонував засудженому усно викласти такі доповнення.

Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний був у порядку, визначеному КПК, вирішити питання про долучення цих доповнень із додатками й у разі їх долучення надати їм свою оцінку в ухвалі. До того ж представник потерпілого акцентував у суді на тому, що не ознайомлений з доповненнями до апеляційної скарги з додатками, а прокурор висловився про необхідність вирішення питання щодо розгляду доповненої апеляційної скарги.

Також звертає увагу на те, що Дніпровський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 , яку викладено недержавною мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства й, на думку прокурора, не дозволяло суду в повному обсязі зрозуміти її точний зміст.

Стверджує, що з огляду на норми чинного законодавства та правові висновки, викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18), у разі оскарження до апеляційного суду судового рішення апеляційна скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову.

На додаток у письмових поясненнях представника потерпілого, що надійшли до апеляційного суду та по суті становили заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, також було зазначено про залишення поза увагою суду вказаного недоліку апеляційної скарги ОСОБА_9 та висловлено сумнів у тому, яким чином суд має розглядати апеляційну скаргу, викладену іноземною мовою.

Посилаючись на правові висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2024 року у справі № 755/25/21, про те, що викладення скарги іноземною мовою є перешкодою розумінню її змісту судом та учасниками судового провадження, прокурор підкреслює, що суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 , викладеною російською мовою, не вжив заходів для з`ясування необхідності залучення перекладача останньому, а також стосовно перекладу тексту поданої скарги перекладачем.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 та представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 щодо поданої прокурором скарги покладалися на розсуд суду.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку про таке.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення статті 438 КПК, суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті лише за умови допущення у справі таких порушень вимог вказаного Кодексу, які на підставі статті 412 КПК є істотними, перешкодили чи могли перешкодити суду нижчої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, за наявності достатніх і переконливих доводів про це в поданій скарзі відповідної сторони.

Згідно з вимогами статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Прокурор у касаційній скарзі не заперечує доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, правильність їх кваліфікації за частиною четвертою статті 185, частиною четвертою статті 296 КК і справедливість призначеного покарання. Тому в цій частині судове рішення не перевіряється.

Так, у касаційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою апеляційного суду, постановленою за результатом розгляду апеляційної скарги засудженого ОСОБА_9 , посилаючись на її невідповідність положенням статей 370, 374, 404, 405, 419 КПК.

Проте Суд вважає ці доводи прокурора необґрунтованими та констатує, що апеляційний суд дотримався наведених приписів кримінального процесуального закону. Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою засудженого, в якій він ставив питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, цей суд дав належні й обґрунтовані відповіді на її доводи з урахуванням висловлених ОСОБА_9 у судовому засіданні доповнень.

Зокрема, як видно з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду ОСОБА_9 визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин справи і висловлював доводи, аналогічні за змістом викладеним в апеляційній скарзі та висловленим доповненням до неї, щодо незгоди із цивільним позовом потерпілого ОСОБА_10 та кваліфікацією його дій за частиною четвертою статті 185 КК, оскільки з урахуванням вартості викраденого майнаінкриміновані йому діяння підлягали декриміналізації.

За матеріалами провадження протягом судового розгляду у змагальному процесі за участю захисника місцевий суд перевірив такі доводи засудженого і спростував їх у вироку, навівши конкретні докази. Цей вирок стороною обвинувачення в апеляційному порядку не оскаржувався.

Крім того, суть доводів ОСОБА_9 у поданій апеляційній скарзі, за її змістом, та в усних доповненнях у суді апеляційної інстанції полягала в тому, що він не погоджувався з призначенням йому покарання на підставі статті 71 КК і вважав, що місцевий суд безпідставно до попереднього вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року не застосував положень Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ.

Всі вказані ОСОБА_9 аргументи апеляційний суд розглянув і, навівши в ухваліобґрунтовані доводи,визнав їх неспроможними. Зазначивши у своєму рішенні відповідні правові підстави, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив апеляційну скаргу ОСОБА_9 без задоволення.

До того ж, як убачається з матеріалів провадження у судовому засіданні апеляційного суду, прокурор наполягав на необґрунтованості доводів ОСОБА_9 і висунутих останнім вимог і просив залишити їх без задоволення. Саме таке рішення прийняв апеляційний суд. Справедливості й законності такого рішення засуджений та його захисник під сумнів не ставили й, на відміну від прокурора, не оскаржили в порядку касаційної процедури.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не вжив заходів для витребування доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_9 з додатками, внаслідок чого викладені в ньому аргументи залишися без відповіді, позбавлені підстав.

Стосовно посилань прокурора на те, що доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_9 з додатками неправомірно не було прийнято до розгляду, Суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів кримінального провадження (журнал судового засідання від 19 травня 2025 року та аудіо/відеозапис до нього), суд з`ясував цю обставину під час апеляційного розгляду, оскільки ОСОБА_9 повідомив, що підготував та направив до суду доповнення до своєї апеляційної скарги, проте у слідчому ізоляторі йому повідомили, що їх було переслано до районного суду і ймовірно через це вони не надійшли до суду апеляційної інстанції.

Оскільки дані на підтвердження цього факту в матеріалах справи були відсутні, апеляційний суд запропонував обвинуваченому викласти усно зміст своїх доповнень під час виступу на підтримку апеляційної скарги. Такою можливістю ОСОБА_9 скористався, що дозволило йому підтримати подану скаргу та усно викласти доповнення до неї.

Захисник ОСОБА_9 підтримав подану засудженим апеляційну скаргу з усними доповненнями до неї.Інші учасники провадження також висловили своє ставлення до внесених доповнень. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, повторне подання письмових доповнень або вчинення інших процесуальних дій ОСОБА_9 та його захисник не заявляли.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та принципів справедливого суду ключовим є не формальний спосіб подання доводів, а забезпечення стороні реальної та ефективної можливості бути почутою судом.

Така позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої суворе дотримання вимог виключно до письмової форми скарги за наявності змістовних усних доводів може бути розцінене як прояв надмірного формалізму та вважатися таким, що призводить до необґрунтованого обмеження права особи на доступ до правосуддя. У цьому контексті суди повинні уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, забезпечуючи реальний, а не суто формальний доступ до суду, що є складовою права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

За обставин цього провадження суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що письмові доповнення до скарги в суд не надходили і доказів на підтвердження їх подання ОСОБА_9 матеріали справи не містили, компенсував засудженому можливість подати такі доповнення шляхом забезпечення їх усного викладення та обговорення в судовому засіданні, що відповідає стандартам статті 6 Конвенції.

Стосовно доводів прокурора про те, що суд апеляційної інстанції усупереч правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18) і від 25 листопада 2024 року (справа №755/25/21), відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 , викладеною російською мовою, та не вжив заходів для з`ясування необхідності залучення обвинуваченому перекладача, а також стосовно перекладу тексту поданої скарги перекладачем, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою, при цьому кожному учаснику гарантується право користуватися рідною мовою або мовою, якою він володіє, із забезпеченням перекладу у разі необхідності.

ЄСПЛ зазначив, що право на переклад, гарантоване пунктом 3 (е) статті 6 Конвенції, має прагматичний і функціональний характер і спрямоване на забезпечення ефективної участі особи у провадженні, а не на дотримання формальних мовних вимог.

Також ЄСПЛ у своїй практиці наголошує, що відсутність перекладача сама собою не становить порушення Конвенції, якщо особа фактично розуміла перебіг процесу та могла ефективно реалізувати свої процесуальні права.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_9 є громадянином України, постійним мешканцем Дніпропетровської області, він особисто подав апеляційну скаргу, у судовому засіданні апеляційного суду підтримав її, висловлював свою позицію, звертав увагу на доводи інших учасників, не заявляв клопотань про залучення перекладача і не посилався на нерозуміння мови судового провадження.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не мав об`єктивних підстав вважати, що засуджений потребує перекладача.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ та у світлі гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, обов`язок суду забезпечити переклад виникає лише за наявності обставин, які свідчать про очевидну неспроможність особи розуміти мову судового провадження у конкретній справі настільки, що це перешкоджає її ефективній участі у судовому розгляді.

В постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18) сформульовано висновок про те, що апеляційні та касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою. Однак з огляду на зазначені вище у цій постанові обставини кримінального провадження стосовно відомостей про особу ОСОБА_9 , включно з розумінням ним мови судочинства, зважаючи на відсутність ознак обмеження процесуальних прав учасників процесу та порушення права на захист, відкриття апеляційного провадження за скаргою, викладеною недержавною мовою, й проведення апеляційного розгляду українською мовою без участі перекладача не перешкоджало належному відправленню правосуддя апеляційним судом і не становить істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в розумінні статті 412 КПК та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Водночас Суд наголошує, що відкриття апеляційного провадження за скаргою, викладеною недержавною мовою, саме по собі не є підставою для скасування оскаржуваної прокурором ухвали суду апеляційної інстанції, постановленої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_9 на вирок місцевого суду з урахуванням того, що сторонами кримінального провадження не оспорюється правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання.

Відтак доводи касаційної скарги про протилежне є неспроможними.

До того ж, варто зауважити, що свою незгоду з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_9 , викладеної російською мовою, прокурор висловив лише після перегляду провадження судом апеляційної інстанції.

Також слід підкреслити, що апеляційний розгляд проведено за участю захисника ОСОБА_9 , який був присутній у судовому засіданні, тому доводи касаційної скарги прокурора про те, що захисник брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції та не міг спілкуватися зі своїм підзахисним, не є слушними.

У свою чергу Суд враховує, що сторона захисту і сам засуджений не подавали касаційних скарг та не стверджували про порушення процесуальних прав ОСОБА_9 апеляційним судом, зокрема щодо мовного питання, відсутності перекладача та порядку розгляду доповнень до апеляційної скарги.

Отже не є прийнятними посилання прокурора на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2024 року (справа № 755/25/21), оскільки такі твердження не корелюються з принципом індивідуалізації, який послідовно реалізується Судом. А тому в кожній окремій справі питання про істотність допущених судами попередніх інстанцій порушень вирішується з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Зокрема, у зазначеній постанові зроблено висновок щодо розгляду апеляційним судом скарги засудженого, викладеної грузинською мовою, що перешкодило розумінню її змісту судом та учасникам судового провадження.

З огляду на те, що у касаційній скарзі не наведено переконливих мотивів незаконності ухваленого апеляційним судом рішення, викладені прокурором доводи щодо окремих недоліків ухвали не стосуються суті самого судового рішення та не є достатніми підставами для його скасування. Зазначені доводи зводяться до формальних зауважень і не містять обґрунтування реальної шкоди, завданої правам учасників провадження або принципам справедливого суду.

Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до висновків ЄСПЛ та усталеної практики Верховного Суду, порушення вимог кримінального поцесуального закону може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови, якщо воно реально вплинуло або могло вплинути на законність, обґрунтованість чи мотивованість судового рішення.

Рішення апеляційного суду відповідає положенням статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, Суд не встановив.

Керуючись статтями 441 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурораОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2025 року стосовно ОСОБА_9 - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3